ЛЕГЕНДИ НА СЦЕНІ
Пекінська опера: знамениті історії — «Прощання з наложницею»
Від останньої ночі приреченого генерала до шаленства Короля Мавп — ось історії та виконавці, які найчастіше з’являються в програмі пекінської опери.
Переглянути квитки в театр Ліюань на GetYourGuide ↗Прощавай, моя наложнице: вірність на заході імперії
Серед найвідоміших творів пекінської опери — «Прощавай, моя наложнице», сюжет якої засновано на історичному протистоянні суперників-воєначальників Сян Юя та Лю Бана наприкінці династії Цінь і заснуванні династії Хань понад дві тисячі років тому. Опера розповідає про останню ніч Сян Юя перед нищівною поразкою та про вибір його дружини Юй, яка вирішує покінчити з собою, аби не ставати тягарем для нього, коли його армія розпадається, — твір, що майже повністю тримається на вірності, любові та трагедії, а не на видовищності. Поєднання потужної головної ролі в амплуа цзін або лаошень, вимогливої жіночої партії дань і знаменитої сцени танцю з мечами зробило цю оперу незмінною перлиною репертуару, а її назва згодом дала ім’я відомому на весь світ фільму 1993 року, що лише частково навіяний оперою та її виконавцями.
Хаос у Небесах: Цар Мавп бушує
Створений за мотивами класичного роману «Подорож на Захід», вистава «Бунт у Небесних чертогах» — яку іноді перекладають як «Переполох на небі» — драматизує історію бешкетного безсмертного Сунь Укуна, Царя Мавп, що повстає проти небесної бюрократії після того, як йому відмовляють у повазі, якої він, на його думку, заслуговує. Це одна з найяскравіших постановок Пекінської опери для виконавців, навчених у стилі «вушен», які спеціалізуються на вимогливому жанрі «мавпячої опери», що поєднує стрімку акробатику, бойову хореографію та широку фізичну комедію так, як мало які інші твори наважуються робити одночасно. Завдяки яскравості, динамічному темпу та зрозумілості без глибокого знайомства з китайською історією, фрагменти з «Бунту в Небесних чертогах» часто включають до програм, орієнтованих на гостей, які шукають доступний, енергійний номер у поєднанні зі спокійнішими, більш діалоговими творами.
Мей Ланьфан: виконавець, який представив Пекінську оперу світові
Жоден виконавець не асоціюється з міжнародною репутацією пекінської опери так тісно, як Мей Ланьфан — найуславленіший виконавець амплуа «дань» XX століття, знаний завдяки вдосконаленню техніки жіночих ролей у підвидах «цін'ї», «хуадань» та інших. Окрім визнання на батьківщині, Мей Ланьфан гастролював наприкінці 1920-х і в 1930-х роках, виступаючи в Японії, США та Радянському Союзі, і саме йому приписують перше знайомство західної публіки та митців з естетикою пекінської опери. Його вплив на те, як тренують і виконують ролі «дань», зберігається в цьому мистецтві й донині, а його ім'я залишається еталонним орієнтиром щоразу, коли йдеться про традицію жіночих ролей у пекінській опері.
Звідки беруться історії репертуару
Значна частина класичного репертуару Пекінської опери спирається на відносно невелике коло спільних джерел, добре знайомих китайській оповідній традиції: історичні хроніки Трьох царств і протистояння Хань і Чу, народні герої-розбійники з «Річкового Затону», фантастична подорож «На Захід», а також численні придворні романи та легенди, успадковані від давніших оперних традицій. Оскільки ці сюжети вже були широко відомі китайській публіці, драматурги й виконавці могли менше зосереджуватися на поясненнях, а більше — на самій виставі: співі, бойових сценах, емоційних кульмінаціях, — знаючи, що глядачі вже розуміють, хто ці персонажі й чим приблизно завершуються їхні історії, так само як західна аудиторія приходить із готовим знанням знайомого міфу чи казки.
Що насправді відбувається на пекінській сцені
У небагатьох театрах Пекіна ставлять повноформатну оперу в одній виставі; натомість вечір зазвичай об'єднує кілька коротших, самодостатніх фрагментів, які часто добирають спеціально, щоб продемонструвати різні амплуа та вокальну майстерність протягом програми. Тож глядач може побачити драматичну сцену з «Прощання з наложницею», комічний чи акробатичний епізод із вистави про Царя мавп, а також яскраве видовище амплуа цзін — і все це за один вечір, не заглиблюючись в один довгий сюжет. Це формат, який є водночас практичним і художнім: стислі фрагменти чудово підходять для орієнтованої на гостей програми, а попереднє знайомство зі змістом кількох відомих історій значно полегшує сприйняття того, що відбувається на сцені, навіть якщо поряд ідуть англійські субтитри.